Ювілей хору

Усе! Останнє слово. Остання нота… Двері відчинено-свіже повітря вливається до зали. Але так хочеться ще залишитися і слухати, дивитися, просто відпочивати душею… Концерт-вшанування ветеранського хору районного Будинку культури на честь 10-річчя створення й існування вдався!..
Та й хіба могло бути інакше?! Стільки старань, творчості, ентузіазму вклали і хористи, і музиканти, і керівники, і закохана в пісню й поетичне слово ведуча й автор сценарію «…І голос долі піснею озветься…» Ольга Лантух. Кожне її слово- до ладу й дуже щире.
Їй не вперше писати сценарії. Не шукає в Інтернеті, не переписує з книжок – проза і вірші самі народжуються в її серці у пізній вечоровій тиші, коли ввесь світ, здається, вже бачить кольорові сни, а в Ольги натхнення:
Як прикрасити життя в нелегкі ці часи-
Чи ми зможемо відповідь дати?..
Та в душі збережіть цю частинку краси,-
Бо не плакати нам, а співати!!!
Не беруся переказувати сценарій. Про все не напишеш. Треба там бути, чути і захоплюватись!.. Та ми не завжди поспішаємо до Будинку культури, коли на сцені свої, рідні артисти. Здається, приїжджі кращі!..
– А от ні ! – заперечує корюківчанка Алла Іванівна Бородавко. – Я нещодавно була на концерті артистів Чернігівського драматичного театру в цій залі. Наше сьогоднішнє пісенне свято набагато краще. А то ж привезли нам пісні під фонограму – радійте!.. Ми що тут, забите село? Якби й село, то в ньому теж люди!..
Справді, наші хористи – люди особливі. Їх небагато. Але вони на вагу золота. Дуже точно відзначив, вітаючи ювілярів, заступник голови районної ради Віктор Чернуха, що нині без хору не можна навіть уявити проведення великих районних і міських заходів. З особливою теплотою вітали учасників хору і їхнього керівника Михайла Пилипенка голова райдержадміністрації Олексій Мірошниченко, секретар міської ради Світлана Олійник, депутат обласної ради від партії «Наш край» Артур Зінов’єв, начальник відділу культури і туризму Корюківської районної державної адміністрації Юлія Сита. Не могла не піднятися на сцену й Валентина Погребна – голова районної ветеранської організації. Вона так прагнула, щоб це свято відбулося!
Хористів варто назвати поіменно: Валентин Балюта, Галина Борисенко, Валентина Бужинська, Надія Гайдук, Микола Єрмоленко, Володимир Катюха, Людмила Кашталап, Валентина Лиса, Галина Матвієнко, Олександр Милейко, Ніна Мишовець, Валентина Разуменко, Дана Савченко, Євген Стельмах, Галина Фесько, Віктор Хомич, Наталія Шелудько, Павло Шматок, Раїса Коваленко, Валентина Васько, Володимир Летута, Володимир Самойленко, Валентина Шурубура, Галина Мороз, Лідія Олексієнко, Петро Чубара… Їх було більше й могло б бути більше, якби роки не забирали сил і здоров’я, а в талановитих корюківчан з’явилося бажання долучатися до хору…
На адресу ювілярів звучали не лише слова вдячності. Їм вручали квіти й нагороди – почесні грамоти області й району, грошові відзнаки. Їх приймали скромний керівник хору Михайло Пилипенко, музиканти Іван Погуляй, Ігор Кисіль, хористка, голова міської ветеранської організації Галина Фесько, увесь хоровий колектив. А ще ж були й глядацькі оплески. Люди не байдужі, старалися якомога краще вітати своїх артистів.
Становлення хорового колективу відбулося ніби недавно. Та вже 10 літ минуло. Ольга Лантух назвала перших ентузіастів людьми з красивою душею.
Спочатку керівником хору була Римма Прайс, викладач школи мистецтв. Їй було непросто. Зізналася вона в короткому інтерв’ю після концерту. Основна робота в школі, ще й філіал у Наумівці. Але від пропозиції очолити хор не відмовилася. Дуже допомагали тоді найперші її учасниці. Алла Лапа, безкорислива й чуйна, згуртувала біля себе не лише колег-педагогів, а й сусідів. Як не згадати світлу людину – Ольгу Буханову. Росіянка, яка дуже полюбила українську пісню, не пропускала репетицій. Вона теж сьогодні була в залі і призналася, що тихенько підспівувала хору, жалкуючи, що не може за станом здоров’я бути разом з усіма. Не могла не прийти до Будинку культури й Галина Зеленська. Невеличка, худенька, а скільки в неї доброти! Співала теж у хорі від самого початку, весела, життєрадісна…
Роками співали в хорі Наталія Шелудько, Любов Халіман, Володимир Летута…
– Сьогодні хор – це сім’я однодумців, – вважають всі, хто з піснею на сцені.
– Нас пісня здружила!- переконана постійна учасниця хору Галина Никифоренко.
– З піснею мені легко іти по життю,- переконана Валентина Лиса.
Галина Мороз по-справжньому закохана в мистецтво. А Ганна Борисенко – хіба ні? Вона ще колись співала в академічному хорі. Скільки співучих людей – стільки й доль. А гурт один. Гарно вони всі співали. І веселих, і сумних пісень. Про козаченьків і любов. Співали про рідну Україну. Приємно було чути пісню місцевого козилівського поета Миколи Столяра, присвячену рідній державі. Музику до неї написав Михайло Пилипенко, який уже чотири роки керує хоровим колективом. Пише поезії, музику, грає, співає і скеровує в пісенне русло потік чарівних голосів. На репетиції приїздив і в дощ, і в ніч на велосипеді. А є ж такі серед нас, що лінуються з дивану встати, аби в Будинок культури прийти, готове побачити й почути.
Не забули згадати на ювілейному концерті й керівників хору минулих років Валентину Харченко та Олексія Бакуту. Знайшли теплі слова й про молодого акомпаніатора, справжнього віртуоза Віктора Шумського. Підібрали гарні музичні вітання для учасників мистецьких колективів Олександра Циганка, Регіни Пилипенко, жінок з «Чарівни», юних танцівників й інших вмілих виконавців.
Людмила Мартинова, директор районного Будинку культури, винесла на сцену торт зі свічками – їх горіло десять… Сонця не бажала – воно пече. Вітру теж, бо гуляє. Води ні – тече й тече… Високого неба побажала. Воно вічне й безмежне… А саме в думках, щоб у недалекому майбутньому доповнити ветеранський хор, пошити нові сценічні костюми, вдягнути ще кращі вишиванки…
Доречно висловлювався зі сцени композитор Яків Коваленко, що хору необхідно розширити репертуар за рахунок творів місцевих поетів, композиторів, старовинних українських пісень, що вже зникають. Отож чекаємо нового концерту – скарбу через віки й роки…
Коли хор заспівав «Реве та стогне Дніпр широкий…», всі в залі піднялися з місць: без Дніпра і пісні нам не жити!


1_01 1_02 1_03 1_04 1_05 1_06 1_07 1_08 1_09 1_10 1_11 1_12 1_13 1_14 1_15 1_16 1_17 1_18 1_19 1_20 1_21 1_22 1_23 1_24 1_25
1_26

Зоя ШМАТОКпрес-центр районної ветеранської організації
Фото Наталії Рубей

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.