За 50 хвилин доїхати – це повільно чи швидко?

Багато є бажаючих критикувати нашу охорону здоров’я. І знайдеться – за що. Але у медиків теж – своя правда. Перш, ніж вимагати, кажуть, треба забезпечити усім необхідним, створити умови. Тоді й питати – як швидко та вправно вони виконують свої обов’язки! У селі Прибині помер 19-річний хлопець. Збиралися рідні на військову службу його проводжати, а в нього раптово заболіла голова. Викликали з районного центру екстрену допомогу, яка їхала 50 хвилин, бо по тій дорозі швидше ніяк не можна. Поки доїхали – юнак вмер. Інсульт, крововилив у мозок (як він комісію перед призовом пройшов?)… От вам і медична реформа разом з територіальною! – кажуть самі медики. Автомобіль їхній два тижні стояв без необхідних запчастин, добре, що друга машина-“виручалка” ще їздить. А то чим добиратися за викликом до тієї ж вільної перелюбської громади? До чого воно далі дійде?..
Якось пообідньої пори медики-рятувальники вчасно встигли до майже вісімдесятирічної бабусі у село Рибинськ. Дорога туди не краща, ніж на “перелюбський кущ”. Стара жінка напередодні витопила грубу і піч та й лягла відпочивати. Донька наступного дня приїхала – мати не піднімається. Бригада екстреної медичної допомоги виїхала, врятувала жінку, яка отруїлася чадним газом. Добре, що отруєння було легкого ступеня. Як воно буде з такими викликами у новому році, коли почне діяти централізована диспетчерська? Усі телефонні дзвінки до екстреної служби йтимуть через Чернігів. Ото буде гаряча лінія! Наші медики виїжджатимуть по командах з обласного центру. А хто там знає, як доїхати до наших малих віддалених лісових сіл? Легше точно не буде…
Воно й зараз не легко. І хворим, і медикам. На фельдшерів, які приїжджають на виклики, і собаки злі нападають, і в потемках доводиться шукати будинки без номерів – про це вже говорилося і писалося не раз. Зателефонують, а тоді й зустріти не вийдуть, або вийдуть і кажуть: “Підождіть, ось попораюсь, свиням винесу, тоді з вами буду балакати!” А за скільки доїхали – на годинник подивляться… П’яні, як докучали, так і продовжують. Батько гроші проп’є, а хворій доньці ліки купити нізащо, тоді зранку телефонують на екстрену службу, щоб їхали, рятували… І їдуть, рятують. Та чи довго ще будуть?..

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.