Загрозливі Ясени

Через них 81-річна пенсіонерка Людмила Омелюк колись не змогла підвести собі газ… Вони періодично пошкоджують дах її будинку, загрожуючи життю хазяйки, її сусідів і сторонніх людей…
За сторічними деревами-велетами непорядні містяни скидають сміття і час від часу влаштовують вбиральню…

Своєю проблемою небезпечного сусідства з аварійними деревами з редакцією поділилися корюківчанки Ольга Макаренко і Людмила Омелюк – написали листа (подаємо його скорочено). Ми побували на міській вулиці Вознесенській і поспілкувалися з жінками.

Доброго дня, шановна редакціє!
Я, Ольга Макаренко (мешкаю по вул.Вознесенській, буд.10), пишу від себе особисто та своєї сусідки Людмили Іванівни Омелюк. Звертаємось до вас з надією на допомогу, бо вже доходимо до відчаю. У безпосередній близькості до наших осель ростуть два дерева-велети. Старожили вулиці пам’ятають їх майже такими, які вони є зараз, тому припускають, що деревам понад 100 років. Вони давно в аварійному стані, щодня загрожують нашим оселям і життю. Дерева розташовані не у приватних садибах, а на вулиці, на землі міської ради, і відповідальність за неналежний стан території несе міськрада, а не мешканці вулиці.
Особливо потерпає від них Людмила Іванівна (вул.Вознесенська, 12). Щодня у її двір, на дах будинку, паркан падають великі гілки, пошкоджують майно, загрожують здоров’ю. До неї відмовляється ходити соціальний робітник, бо боїться травмуватися чи загинути.
Людмила Іванівна має письмову відповідь на своє звернення від попереднього міського голови про те, що дерева є у списку на спилювання за номером 15 (лист датований 2015 роком). То невже за три роки спиляно менше 14 дерев у нашому місті?.. Нинішній мер Ратан Ахмедов, до якого жінка зверталась за допомогою, теж відбувся порожніми обіцянками. Тож, виходить, що три нещасні курки, котрі кубляться у сквері навпроти міськради, виводять його з рівноваги настільки, що він ладен знести людям сараї, а аварійні дерева, що висять над нашими головами, як Дамоклів меч, зовсім не обходять? Ми теж – за красу і естетику, але перш за все, потрібно дбати про безпеку людей.
Зі слів Людмили Іванівни, Ратан Ратанович пропонував надати їй координати чернігівської фірми, що займається демонтажем таких дерев. Нас обурюють і принижують такі відповіді. Тому що на середньостатистичну українську пенсію, левова частина якої іде на ліки або на зарплату 5000 грн., піднімаючи на ноги двох дітей, цього зробити неможливо. Для наших сімей 10-12 тисяч гривен ь (за розцінками минулого року), які потрібні для спилювання цих дерев, – непосильне навантаження. Напевне, влада розраховує на те, що питання вирішиться само собою: або дерева впадуть самі, або ми не витримаємо нервового напруження і наймемо бригаду та демонтуємо їх, або ще якесь диво станеться. Але, як казала колись моя бабуся, «нехай» – поганий чоловік».
Твердо переконані: не дай, Боже, станеться нещастя – винних ніколи не знайдуть, і постраждаємо тільки ми. Нам урвався терпець і ми налаштовані рішуче. Чому ми маємо платити за те, що повинна робити і оплачувати міська рада? Чому одразу штрафують нещасну Раю Дев’яткову за дві колоди під двором десь у «ведмежому кутку» Корюківки, а в центрі міста своїх недоробок міська рада вперто не помічає?
Шановна редакціє! Запрошуємо кореспондента газети до нас у гості і дуже сподіваємося на допомогу. 9 квітня я знову сфотографувала дерева, надсилаю вам фото. На одному з них – металевий паркан церкви, пошкоджений гілкою дерева, під яким він розташований. Це дерево разів у чотири менше за «наші», то що зробить така гілка з головою людини? Страшно уявити. А у нас діти, які забувають під час ігор про небезпеку і бігають під цими деревами. Навпроти – церковна трапезна, люди сходяться, з’їжджаються на поминальні обіди, ставлять авто, відпочивають у тіні, не завжди усвідомлюючи небезпеку.
У передвиборній програмі нинішнього голови громади Р. Ахмедова зазначено, що протягом 5 років його каденції будуть демонтовані всі аварійні дерева на території міської ради. Проте, як і раніше, регулярно обрізуються дерева, як правило, по вулиці Шевченка.
Просимо газету дізнатися і розмістити на своїх сторінках відповіді на питання: чи є у планах міської ради конкретна дата прибирання цих дерев (протягом року), чи заплановані в цьому році кошти на їх демонтаж. А ще хотіли б почути коментар юриста, чи можемо ми у судовому порядку домагатись вирішення цього питання, чи маємо на це підстави?
З повагою, О.Макаренко.

Старезні неохватні ясени тріщать на вітру. Жінки кажуть, особливо страшно вночі, бо і тріщить, і гілки падають. Все – на хату і у двір Людмили Іванівни. Жінка-пенсіонерка не встигає прибирати. Та й у дворі лячно ходити не лише через гілкопад – влітку ясени стали будинком для шершнів…
Дійшовши відчаю, минулоріч Людмила Іванівна вже дізнавалася у заїжджих приватників, які прибирають аварійні дерева, у скільки їй особисто обійшовся б демонтаж ясенів і як це можна зробити?
– Хлопці кажуть: «Вам як пенсіонерці кожне дерево коштувало б по три з половиною тисячі гривень», – розповідає жінка. – Але, окрім цього, мені треба взяти дозволи на відключення лінії електропередач і перекриття руху по вулиці, а потім ще й кудись і якось прибрати знесені дерева, бо вони тільки звалять їх і все. Це реально для пенсіонера? Ні. Ці дерева особливо проблемні – з 2002 року. Скільки вже тут делегацій перебуло за цей час! – каже Л. Омелюк. – І еколог, і представники міської ради, і депутати… Подивляться, поспівчувають, головами похитають – і все. Всі все розуміють, а робити нічого не хочуть. Тоді двічі нам з міської ради давали письмові відповіді. В одному листі – «дозволили прибрати дерева своїми силами», в іншому – повідомили, що «дерева обстежені і ви поставлені у чергу по спилюванню аварійних дерев за №15». Було це 2015-го року, а віз і нині там. У нас же, знаєте, доки рак не свисне – мужик не перехреститься. А не дай Боже, станеться якась аварійна ситуація – тоді всі на місці події: і влада, і преса, і рятувальники, й інші. Десь і гроші одразу знаходяться, і можливості. Та чи варто чекати трагедії?..

«Аварійне дерево –
як безпритульна
тварина, колись теж мало хазяїна…»
Лист Ольги Макаренко і Людмили Омелюк ми показали міському голові Р. Ахмедову. Ратан Ратанович, прочитавши лише початок листа, відклав його і сказав, що проблема ця йому відома. Запевнив, що ніякої черги з прибирання аварійних дерев не існує (а відтак і конкретної дати) – є перелік вимічених дерев, які екологами дозволено знести. От по ньому міська рада і працює.
– Лише за допомогою листа у газету і доброго слова аварійні дерева не прибираються, – каже міський голова. – Минулоріч їх прибрано удесятеро більше, аніж за попередні роки! Однак, 5 тисяч небезпечних старих дерев у Корюківській громаді наразі потребують видалення. Для таких цілей ми придбали спеціальну вишку висотою 24 метри (найкращу у північному регіоні!) і наразі чекаємо дозволу на її експлуатацію від Держгірпромнагляду…
Ратан Ратанович переконаний: кожне аварійне дерево – як безпритульна тварина, колись мало свого хазяїна. Хтось же його посадив, а воно виросло і стало загрозою для людей. Отже, перш ніж висаджувати дерева біля подвір’я, треба подумати, що з ними буде через 20-50 років. Замість таких, що виростають велетами, міський голова радить висаджувати фруктові дерева, як це роблять у західній Україні.

Людмила Омелюк (справа)
з сусідкою Ольгою Макаренко біля одного зі «своїх» ясенів

Фото автора

Один коментар

  1. Вуж говорить:

    Може Ратана куди-небудь на?

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.