Збирала конвалії, а зустріла рись

14 травня молода жителька Гуринівки, повертаючись додому лісовою стежкою, біля майбутнього Меморіалу в урочищі «Гай»  зіштовхнулася із дикою твариною, яка гарчала і стрибала з дерева на дерево.img_1301_big

Лісовою стежкою в рідну Гуринівку молода дівчина ходила не один раз. Працює у Корюківці, і фізкультурою займається – щоденна легка пробіжка лісом – корисно і приємно.

У четвер, повертаючись додому із корюківської автобусної станції (їздила до Чернігова), вирішила пройтися знайомою доріжкою, розвіяти важкі думки і конвалій назбирати – пообіцяла колезі. Лісові квіти острівцями квітнуть відразу за захороненнями. Тут же на дерев`яних сходах побачила хлопчика, який у руках тримав вже готовий букетик. Зібраний власноруч вже був і у руках дівчини, коли задзвонив мобільний телефон. Дівчина саме минала недобудований санвузол. Телефонувала сестра. І в цю мить почула збоку: «гуп», наче хто із дерева стрибнув голими ступнями на землю. Цей хтось почав гарчати і верещати. Потім «воно» стрибнуло на дерево поряд і почувся звук, наче хто кігтями обдирає кору зі стовбура. Гарчання не припинялося. «Хто це так гарчить?» ­ спитала сестра. Дівчина на якусь мить завмерла. «Я боялася поворухнутися, не те, що щось відповісти. А якщо ця істота зреагує на мене?» ­ поділилася переживаннями дівчина. Саму тварину вона не бачила, лісові нетрі її приховували. «Що це? Собака? Чупакабра? Вовкулака?» – думки стрибали одна поперед іншу, наступна шаленіше попередньої. Але дівчина, взявши себе в руки, тихенько сказала сестрі: «Молися за мене..» і щодуху побігла у бік села. Тварина стрибала з дерева на дерево, пересуваючись паралельно людини. «Допомогло те, що я займаюся бігом, ­ каже дівчина, ­ я бігла, не збавляючи максимальної швидкості, поки не опинилася  за лісовою смугою. На поле тварина не вибігла, залишаючись у лісових нетрях».

Опинившись вдома, дівчина якийсь час приходила до тями. Тікаючи від звіра, вона не розгубила жодної квіточки, сумочка також була у руках. Коханий запропонував спробувати розібратися, що ж за істота зустрілася його дівчині. Коли у Інтернеті набрав: «рись захищає свою територію», дівчині навіть на екран не довелося дивитися. «Саме такий звук я чула!» – твердо сказала вона.

­ Рись у нашій місцевості – це нормально, ­ говорить голова Товариства мисливців та рибалок Володимир Гаврюш, ­ вони переміщаються на досить великі території. Завтра на цьому ж самому місці її можна і не зустріти. Гарчати вона може лише у кількох випадках: або поряд здобич і вона відганяє її від вас, або ви підійшли на критичну для тварини відстань, спрацював інстинкт самозбереження, або вона – скажена, у цьому випадку може і напасти.

­ Як поводитися у разі такої зустрічі?

­ Був за моєї практики такий випадок, коли зателефонував знайомий єгер і запитав, мовляв, що робити, їду, а біля дороги, трохи поодаль, рись сидить? Порадив їхати своєю дорогою. Вона не чіпатиме. Єдина тварина, яка може не просто захищати здобич, а напасти – ведмідь. До речі, ведмеді вже освоїли Брянщину, можна сказати, рухаються у наш бік.

­ Володимире Євгеновичу, а чи могла рись потрапити до нас, рятуючись від чорнобильських пожеж?

­ Навряд чи, дуже далека відстань навіть для рисі. Своїх, місцевих, вистачає. Раніше людина тіснила звіра, освоюючи поля і ліси. Зараз іде зворотній процес – звірі освоюють зарослі території.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.