Жебрачка

18 березня. Тільки-но маршрутка з Чернігова на Корюківку зупинилася у м. Мені, як до салону зайшла жінка років 60-ти і, викинувши вперед праву руку долонею доверху, почала:
– Люди добрі, поможіть, хто чим може…
– Нам би хто допоміг! – кинула їй молода корюківчанка. – Працювати треба йти, а не просити! А потім, придивившись до її «пом’ятого» вигляду, додала: «І горілки не пити…».
– Яка там горілка, людоньки… – виправдовувалася жінка. – Я горем прибита – хата згоріла. Пенсії не отримую, з Росії я родом…
А сама, поміж тим, просувається по салону і настійливо протягує руку кожному пасажиру: «Поможіть…». Люди забряжчали копійками, зашурхотіли гривнями. Хтозна, а раптом і справді людина без даху над головою залишилась? Кинула дрібну купюру і я, не витримавши її погляду.
– Та від вас же тхне горілкою! – не втрималася інша жінка. – Як вам не соромно?!
– Та що ви кажете, то я від горя така… – полишаючи салон маршрутки, сказала наостанок.
Не встигли пасажири обговорити появу цієї жебрачки, як та – знову на двері! І, як нічого не сталося, завела своєї: «Люди добрі, поможіть хто чим може…»
– О, давай ще! Чого ж, Бог трійцю любить, – кинула молода корюківчанка і не втрималася від сміху.
– Жінко, вийдіть з автобуса, інакше я вас сам виведу! – крикнув розгніваний чоловік.
А та дивилася на всіх каламутними, здивованими очима і не розуміла, чому це на неї накинулися потенційні «благодійники». Через помутнілий розум і пропиту совість вона навіть забула, що вже заходила у цей автобус…

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.