ЖИТИ ЧИ ВИЖИВАТИ?

За два тижні – перше вересня. І хоча, слава Богу, у нас не Донбас, де школи розбомблені, а освітян зобов’язують готувати їх до початку нового навчального року, наші педагоги теж дуже стурбовані. По – перше, добровільно – примусово підуть у відпустки за власний рахунок, по – друге, втратили частину надбавки до зарплати. Крім цього, поговорюють, що доведеться переходити на «шестиденку», а коли настануть холоди, взагалі – чи й вистачить усім тепла? Усі ці питання нині на вустах людей. З ними й напросилися ми до керівника освітянської галузі Корюківщини Лариси Остапенко на інтерв’ю. Та починаємо з дещо іншого.

– Ларисо Григорівно, чи харчуватимуть з першого вересня школярів «чорнобильської зони»? 

Як відомо, з 1 березня ни-нішнього року для понад півтори тисячі дітей зі шкіл Корюківки, Рибинська, Сядриного та Савинок було відмінено харчування. Причина – Міністерство соцполітики не провело необхідні тендери. Причому, «повезло» не всім школам «зони» на Чернігівщині, а лише по так званих двох лотах: один – це наш район, а другий – Сосницький, Семенівський і Новгород – Сіверський. По решті лотів в області тендер відбувся весною, і там діти харчувалися з травня сухими пайками. Наші ж батьки – отримували компенсацію у грошовому вигляді.
Отже, для цих двох лотів тендер відбудеться 22 серпня. Тоді й побачимо, хто виграє і як швидко новий (чи колишній) «харчувальник» зможе організувати відповідний процес. Хотілося б вірити, що до 1 вересня таки вкладуться.

Як починатимете новий навчальний рік?

– Як завжди, першого вересня святом до Дня знань та тематичним уроком: «Україна – єдина країна». Зважаючи на дуже складну ситуацію в державі з енергоресурсами, є пропозиція перевести навчальний процес на шестиденний робочий тиждень. Передбачається скасування осінніх та весняних канікул, натомість у найхолодніший період влаштувати тривалий, можливо, двомісячний, відпочинок. Але це лише пропозиції. Остаточного рішення поки що немає.

– І до найболючішого – відпусток за власний рахунок і затримок по зарплаті…

– Ситуація з браком фінансування у галузі освіти цьогоріч – не якесь аномальне явище. Така картина має місце вже не перший рік. Річ у тім, що коли обраховуються видатки місцевих бюджетів на освіту, то за основний показник береться не кількість шкіл, а кількість учнів. Отже, на одного учня в 2013 році було передбачено 8192 грн., і нам запланували стільки, скільки потрібно. Інша річ, що ми утримуємо ряд малокомплектних шкіл, а тому середня вартість одного учня в нашому районі сягає 10403 грн. Так, ми свідомо провокуємо дефіцит коштів, бо прості математичні підрахунки показують, що на 2710 учнів, котрі маємо, витрачається на майже 5 млн. 500 тис. грн. більше, ніж передбачається бюджетом. Саме тому доводиться кожен рік на всьому економити, а батькам фактично брати на себе ремонти та облаштування навчальних закладів. І все одно, щороку не вистачало не менше двох місячних фондів зарплат для освітян. Та за кращих часів держава наприкінці року виправляла ситуацію наданням додаткових коштів, а сьогодні, зважаючи на події в державі, ніхто на них і не сподівається.

Який же вихід?

– Найкращий вихід, аби виділялося на одного учня більше коштів. З такою пропозицією обласне управління освіти неодноразово зверталося до Міносвіти. Та поки що питання не вирішується. Тож доведеться розв’язувати проблему самотужки.

– Хтось може сказати: «А чому б не закрити неперспективні школи?»

– Нам тоді треба закрити сім шкіл. Але це сьогодні – неможливо. Перш за все, через брак автобусів, погані дороги та незгоду громад. І куди подіти вивільнених вчителів? До речі, Корюківщина серед сільських районів Чернігівщини (це коли не беруться до уваги міста – Чернігів, Ніжин і Прилуки) лідирує з оптимізації мережі освітянських установ. Якщо у нас один учень «коштує» трохи більше 10 тисяч, то середній показник по області – близько 14 тис. грн. За останні десять років було закрито десять шкіл. У відсотках це виглядає так: учнівський контингент скоротився на 40% (на майже 2 тис. учнів), а кількість навчальних закладів – на 34% . Можна сказати, йдемо «в ногу»…

– Отже, щоб вижити, непопулярних заходів не уникнути…

– Ми, можна сказати, цілодобово рахуємо, де взяти п’ять з половиною мільйонів, яких не вистачає. Здійснюємо лише першочергові видатки, відмінили фактично всі заходи, що потребують матеріальних витрат. Та цього замало. Раніше педагогічним працівникам виплачувалась 20% надбавка за престижність професії. З 1 вересня її буде зменшено до 15%, а з листопада – до 5%. У деяких районах, зокрема, Куликівському, буде залишено лише 1%. Відповідне рішення приймається керівниками на місцях, згідно з постановою Кабміну – відповідно до наявного фінансування галузі. Попросили вчителів, обслуговуючий персонал, працівників райвідділу освіти, шкільних бібліотекарів піти у відпустки за власний рахунок уже в серпні. Такими непопулярними методами та іншими заходами зекономимо близько двох мільйонів. Але ще на півтора місяці коштів все одно бракує…

– Ларисо Григорівно, ситуація дуже складна, викликає багато негативу в педагогічному середовищі. Чи не позначиться все це на навчальному процесі і чи не постраждають учні, які ні в чому не винні?

– Я впевнена, що школярі не відчують на собі наслідків економічних негараздів своїх наставників. Маємо у районі дуже талановитий педагогічний колектив, який добре розуміє, що відбувається у державі. Головне сьогодні, аби на нашій землі відновився мир. Ми завжди собі й іншим його бажали, навіть не замислюючись, наскільки це важливо… І ми обов’язково вистоїмо…
– Дякую, Ларисо Григорівно, за ваші відверті відповіді. Вітаю з наступаючим Днем знань, бажаю, щоб мрії про спокійне, щасливе і заможне життя кожного українського вчителя нарешті стали реальністю.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.