Знову «за рибу – гроші», або Міліція просить – дзвоніть, заходьте!!!

Людмила Миколаївна зайшла до відділу міліції. У кишені рука міцно стискала завітні чотири тисячі гривень на спасіння сина. Жінка була переконана, що тут її чекають. Але чекали не її, а гроші, і не у відділі міліції, а десь на «зоні».

Історія доволі проста, як на розсуд працівників правоохоронної служби. Але 61-річній Людмилі Ладович тоді здалося, що земля провалилася під ногами, коли на її мобільний зателефонували і повідомили, що син, який повернувся з АТО, затриманий за збереження наркотиків, а саме марихуани. А потім синовим голосом, плачучи, звернувся молодик, сказав: «Мамочко, мені наркотики підкинули, врятуй мене…» І серце наче навпіл хто розірвав. Голос у слухавці представився капітаном міліції Валерієм Івановичем. Розпитав, яким був син у школі, чи не помічали останнім часом скляного погляду. А потім, мов жаліючи жінку, так званий працівник міліції почав говорити, що допомолже врятувати від сімох років в`язниці – стільки обіцяють за збереження наркотиків. Для цього потрібно 12 тисяч гривень. Їх жінка має швиденько підготувати. «На картках чи готівкою у вас гроші?», – спитав псевдокапітан. «У мене взагалі таких грошей немає, – відповіла нещасна мати, – я зараз піду позичати по сусідах та родичах». Тоді чоловік сказав, що для початку вистачить і чотирьох тисяч та став «вчити» жінку, щоб нікому нічого не розповідала. «Я ось сиджу у навушниках, – каже, навіть через вимкнений телефон чую, що ви говорите. Такі зараз технології». Людмила Миколаївна ні на хвилинку не засумнівалася. Оговталася лише у відділі міліції, у оточенні міліціонерів та рідних. «Я ж той телефон покладу поряд, а сама слів не можу підібрати, прошу грошей у сусідів. Була переконана, що слухає. Синочка з АТО рік чекала, думала не витримаю, а тут таке. На край світу пішла б, аби визволити з біди», – утирає сльози жінка.
Зібравши гроші, Людмила Миколаївна велосипедом примчала до районного відділу міліції. А тим часом внучка, яка мешкає з бабусею в одному будинку, помітила, що щось не так і стала розпитувати бабусю, чому вона так дивно поводиться. Баба Люда відповіла, що з дядьком Сергієм – біда. Дівчинка відразу зателефонувала мамі (рідній сестрі чоловіка, який нібито затриманий за наркотики). Жінка працює у дитячому садочку «Дельфін». Вона швиденько передзвонила братові. Той в цей час знаходився на своєму робочому місці. Чоловік після повернення з АТО працює на «хлистовозі» у Корюківському лісгоспі. Зрозумівши, що маму дурять, жінка хотіла попередити її, але, як на зло, телефон розрядився. Допомогла завідуюча дитсадком. Віра Рябченко відразу зателефонувала у міліцію і розповіла про ситуацію. Оперативна група вже збиралася виїздити до будинку Людмили Миколаївни, як жінка з`явилася перед віконечком чергової частини з грошима.
Начальник карного розшуку Ігор Лещенко саме проходив коридором, почув, як жіночка розповідала, що вона шукає капітана Валерія Івановича, до якого «забрали» її сина. (Такого співробітника у Корюківському районному відділі міліції немає – Авт.) Розмова його зацікавила. І тут Людмили Ладович задзвонив мобільний телефон. Ігор Віталійович відповів на дзвінок. Після невеликої паузи на тому дроті поцікавилися, хто відповідає замість Людмили Миколаївни, а коли співробітник міліції представився її сином і у свою чергу спитав: старшого чи молодшого сина співрозмовник знає, той швиденько відповів, що молодшого. (Людмила Миколаївна має сина і доньку – Авт.). І став наполягати на тому, щоб «син» передав слухавку «мамі», бо має для Людмили Миколаївни важливе доручення. Тоді співробітник міліції перебив співрозмовника: «Скажи краще, з якої зони ти дзвониш?…» Розмова обірвалася і номер враз опинився поза зоною досяжності…
Розповідає начальник Корюківського відділу міліції Сергій Таран:
– Схема проста. Із зони позбавлення волі телефонує ув`язнений на будь-який номер і починає створювати легенду, скажімо, про сина. По голосу вже орієнтується, молода людина чи у літах, чи можна її обдурити, чи не вийде. Кілька питань, на кшталт – чи є у вас син, як його характеризували у школі чи на роботі. Такі злодії знають, на які почуття натиснути, щоб досягти бажаного результату. Так вчинили і з Людмилою Миколаївною. Гроші скоріш за все вона б перерахувала на картку. Їй би обов`язково розповіли, яку кнопку і де натиснути. Шахраї не врахували одного – жінка, швиденько зібравши гроші, приїхала до відділу міліції. Зателефонували б за кілька хвилин до того, як вона опинилася у відділі і повірте, її б настрахавши, змусили розвернутися навіть на сходинках і видурили б гроші. Тому звертаюся до всіх, хто отримає подібну псевдоінформацію – дзвоніть, заходьте у міліцію. Не дамо шахраям шансу обкрадати наших людей!

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.